Измученный о смерти я молю –
Как видеть мне и нищеты веселье,
И бедности бесхитростный уют,
И веру, и досаду отреченья?
И золото, чем тешится наглец,
И чистоты девичьей увяданье,
И красоты неправедный конец,
И власть хромую, и души изгнанье,
И ложь повсюду, – там, где правят бал
И глупость, и безумие актера,
И простоту средь каверзных зеркал,
И добродетель, и тщету позора.
Ушел твой паладин, – уйду и я,
Спасенья не ищу, любовь моя!
* * *
Tired with all these, for restful death I cry:
As to behold desert a beggar born,
And needy nothing trimmed in jollity,
And purest faith unhappily forsworn,
And gilded honour shamefully misplaced,
And maiden virtue rudely strumpeted,
And right perfection wrongfully disgraced,
And strength by limping sway disabled,
And art made tongue-tied by authority,
And folly (doctor-like) controlling skill,
And simple truth miscalled simplicity,
And captive good attending captain ill:
Tired with all these, from these would I he gone,
Save that, to die, I leave my love alone.
Прочитано 6112 раз. Голосов 7. Средняя оценка: 4,43
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дальняя дорога . - Николай Зимин И пусть ночная мгла сильней сгущается .
Дорога дальняя пусть видна .
Земная жизнь моя , ведь , не кончается ,
Хоть и короткая , друг мой , она .
Поэзия : Християни і безбожне весілля - Лілія Мандзюк Вірш написаний під враженнями від випадково почутої розмови в автобусі. Двоє знайомих між собою, але з різних місцевостей говорили про весілля, яке наближалося. Один з них сказав, що в однієї з сторін чимало “віруючої” родини, але вони на такі весілля не ходять. “Як не ходять? “Штунди” з нашого села ще й як люблять по наших весіллях ходити!” - здивовано і зневажливо сказала друга людина...